Ви замислювалися коли-небудь, чому ми не ясновидці?
Як би ви вчинили на місці Ісуса? Знаючи яка вам уготована доля, ви б пішли добровільно на смерть? Особисто я, навряд чи. Нам здається, що знання майбутнього – це щасливий квиток, що дає змогу все вгадати, і ми наївно вважаємо, що все можна змінити. У більшості випадків це не так. Ясновидець – страждалець, який знає, хто і коли помре, захворіє, страждатиме, і не має можливості це змінити.
Ясновидіння – гірка пігулка знання неминучого.
Доля не допускає втручань у свою гру. Саме тому, ми нічого не знаємо. Поки ми не здатні прийняти неминуче, як належне, майбутнє не відкриється. Незнання зберігає надію, дозволяє до останнього вірити в краще. Доля береже нас.
На що б перетворилося життя, якби ми знали все заздалегідь? Можливо, на фатум. А може, на нецікаву і багато разів прочитану книжку, коли заздалегідь знаєш, що і коли станеться. Але ж наше життя інше. Ми не знаємо що буде через 5 хвилин. Це дає змогу зберегти інтригу, інтерес, бажання рухатися вперед. Часто ми мріємо, будуємо плани тільки завдяки тому, що не знаємо майбутнього.
Для чого знати майбутнє? Щоб уникнути проблем? Виявляється це просто неможливо. Гірка пігулка зараз має стати досвідом, ресурсом духовного зростання. Людська природа і духовна незрілість не дадуть нам піти на свідоме страждання. Цим ми можемо зіпсувати весь хід визначеної історії.
Адже те, що відбувається з нами, впливає не тільки на нас, а й на багато чого і багатьох навколо нас.
Згадайте, смерть Ісуса вплинула на долі мільйонів людей. Але ж у свої останні дні він міг розсудити так: “Це моє життя, я маю право його зберегти. Живий, можливо, я принесу більше користі“. Ця думка могла б змінити весь хід історії. Чудовий фільм Мартіна Скорсезе “Остання спокуса Христа” показує Ісуса людиною, яка знає свою нелегку долю. Спокушений дияволом, він не сходить зі шляху і йде на хрест. Хочу ще раз запитати: а як би Ви вчинили?
Ми нічого “не знаємо” і “не бачимо”, бо доля береже нас від знання і не спокушає даремно.
Визначене неможливо змінити.
Світ створений для нашої еволюції, і всі події в ньому заздалегідь продумані.
Ясновидіння – це важка ноша обраних, а не іграшка для дітей. Це камінь, винести який дано не кожному. Знати і нічого не змінювати, ні в що не втручатися, просто знати. Чи здатні ми на це? Чи цього ми хочемо?
“Відкрити третє око ” – нова модна течія в езотериці. Що під цим розуміють ті, хто це рекламує? Правда в тому, що всі відповіді вже є в нас. Ми не чуємо їх через внутрішню глухоту.
Запитайте того, хто володіє даром передбачення, як він це робить? Ви дізнаєтеся, що бачення відбуваються не оком або вухом. Хтось бачить образи, хтось чує голос, хтось просто знає. Це зараз відбувається і у вас. Прямо зараз ви бачите якісь картинки на внутрішньому екрані, розмовляєте з кимось у себе в голові і про щось думаєте. Важливо, це усвідомити й помітити.
“Відкрити третє око” означає вміти помічати, звертати увагу на те, що ми й так “бачимо”.
Наша ж глухота в тому, що ми не хочемо прийняти неприємне, тому всіляко шукаємо підтвердження бажаного.
Життя вчить нас смирення. Не підкорення, а сили приймати неминуче, неприємне, але потрібне. Коли ми будемо готові до цього, то виявимо голос Бога всередині себе, який раніше просто не хотіли або не вміли почути.
Повірте, все буде саме так!